Відповідно теорії Еріка Фромма, жага влади виникає з прагнення людини уникнути самотності. Суб’єкт влади, Фромм порівнює із садистом, який володіє слабшим індивідом. Суб’єкту влади необхідний об’єкт для відчуття власної сили і такий вид залежності є неусвідомленим. Наприклад, у сімейних відносинах один з партнерів можу морально або фізично знущатись з іншого, але у той же час стверджувати, що вони вільні і в любий час можуть розійтись. Коли все ж таки один з партнерів вирішує розірвати ці патологічні відносини, інший всіма силами намагається його втримати.
Це відбувається по причині того, що суб’єкт влади він же садист не може адекватно існувати без відчуття абсолютної влади і контролю над кимось. Тому потяг до влади Фромм розглядав як садистичний намір метою якого є уникнення власної слабкості – страху самотності, почуття неповноцінності, безсилля.
В поєднанні садизму і бажання влади створюється багато переваг серед яких основним мотивом виступає звільнення від соціальної ізоляції. Фромм стверджував, що потяг до влади є проявом слабкості, нездатності особистості самовдосконалюватись та виживати. Адже сила і влада – це різноманітні поняття. Бути сильним не значить прагнути влади чи то домінувати. Особистість, яка відчуває власну силу і може реалізовувати свої можливості не бажає панувати над іншими людьми. А ось, відчуття власної слабкості навпаки, може викликати в людині дике компенсаторне бажання переваги над іншими.
Ерік Фромм узвичаїв поняття «авторитарного характеру» в основі якого лежить психологічна трансформація певних соціальних відносин. Людина з таким характером відрізняється обмеженістю і скупістю практично у всьому, ненавидить усе слабке, поважає силу, підкоряється долі.
Агресивний тип його поведінки залежить від високого рівня тривожності, який виступає психологічним захистом. У такої людини обмежене світосприйняття, вузькі погляди на життя, ксенофобія, підозрілість, нерішучість, невміння відчувати себе повноцінною особистістю. Окрім цього гостро проявляється жага влади та бажання домінувати не дивлячись ні на що.
Патологічні садомазохістичні риси поведінки виступаючи безсвідомими мотивами яскраво проявляються в ситуаціях соціально-економічної кризи. Невротична особистість переживає сильне бажання принижувати слабших, скидаючи на них накопичену злість.
Само по собі бажання домінувати над іншими, бути популярним та багатим не є невротичною схильністю. Відчуття влади може виникнути і у цілком адекватної людини в результаті його рівня освіти, досвіду, професійних навичок, соціального положення тощо.
Невротичне бажання влади, навпаки, виникає з почуття ненависті до людей, підвищеної тривожності, відчуття власної неповноцінності. Подібне відбувається тому, що невротик насамперед протестує проти своєї безпорадності і намагається хоч якось виглядати впевненим, популярним і сильним. Крім цього, невротичне бажання домінування та влади виступає чудовим захистом від будь-якої небезпеки і навіть власної нікчемності.