Психологічна залежність від певного способу чи способу життя сприяє розвитку бідності. Люди з психологією бідності пишаються своєю бездоганною порядністю, яка, нібито не дозволяє їм перейти межу і дійти рівня безсоромних багатих людей, які «все вкрали». Зауважте, не заробили і досягли, а саме вкрали у бідних та нещасних.

Така життєва позиція свідчить про сформовану психологічну залежність від бідності, яка гостро проявилася у дев’яностих роках ХХ століття. У радянські часи всі були або здавались однаково бідними, але рівними, а ось потім уже сталося надто швидке розшарування на бідних, дуже бідних, багатих та дуже багатих.


Перехід від моделі соціалізму до капіталізму показав усі труднощі зміни звичного типу мислення та поведінки. Ті, хто зміг швидко пристосуватися, почали непогано заробляти, а решта залишилася за межею бідності.
У 90-х роках у країнах пострадянського періоду відбулася криза психології грошей, тобто криза певного типу свідомості, за якої через виникнення нових життєвих обставин змінилися морально-етичні цінності, зникла ілюзорна стабільність і впевненість не тільки в близькому, а й у далекому майбутньому.

Психологія грошей

Проблеми психології грошей пов’язані з усвідомленням бідності, існували й у розвинених країн Заходу. У 1959 році американський соціолог О. Льюїс, після тривалого вивчення колективного життя бідних людей, що передають свою модель поведінки, наступним поколінням запровадив термін – «культура бідності». Він виділив два підходи у вирішенні цієї проблеми: соціально-економічний (марксистський) відомий своєю концепцією експлуатації багатими бідних і психологічний, який полягає в тому, що бідні люди начебто самі винні у своїх нещастях.


Якщо результатом соціально-економічного підходу є революція, то результатом психологічного є бідність. Як правило, люди, які вважають себе бідними насправді більш залежними та пасивними, підкоряються обставинам, вони не цілеспрямовані і не вміють долати труднощі. Як правило, у них немає бажання подолати бідність, тому що для цього їм доведеться багато чого змінити у звичному стилі життя та мислення.


Виявляється, що від умов формування особистості дитини в ранньому дитинстві залежить її успіх чи неуспіх у дорослому житті. До п’яти років у дитини формуються психологічні засади активності та пасивності, інтелекту, самостійності, залежності та інших психічних процесів. Кожна людина стала дорослою сама робить свій вибір у тому чи іншому напрямку свого розвитку. Виходячи з цього, бідність є результатом вибору людини, а не її життєвим вироком.


Психологія бідності полягає у невмінні людини керувати своїми фінансовими ресурсами, вона формується з певних негативних думок та пасивної поведінки. Людина починає шкодувати себе і переконувати в тому, що в неї і так нічого не вийде, і їй нема чого напружуватися і намагатися чогось досягти або змінити в житті. Жадібність, не вміння правильно розподіляти кошти, заздрість, порівняння себе з іншими людьми, небажання займатися саморозвитком, пасивна життєва позиція – все це свідчить про нелюбов до себе та низьку самооцінку, яка негативно впливає на всі сфери життєдіяльності.


Говорячи про психологію бідності, слід зробити особливий акцент на сценаріях поведінки, життєвих програмах та певних установках, які заважають домагатися бажаних результатів і не дозволяють усвідомлено брати відповідальність за свої дії. Виявляється, на достаток людини впливає тип її мислення, відповідальність, постановка цілей, розподіл часу та ставлення до грошей.


Люди, які витрачають гроші імпульсивно, страждають на шопоголізм не вміють планувати свої витрати. Природньо, що вони практично ніколи не мають заощаджень. Вони скуповують багато дешевих речей поганої якості, які швидко виходять з ладу чи зношуються. Багаті люди з розумним ставленням до грошей намагаються планувати свої покупки. Вони витрачаються на дорогі та якісні речі, і завжди шукають можливі варіанти інвестування.

Більшість людей намагаються приписувати свої невдачі та безвідповідальність життєвим обставинам. У соціальній психології така схильність називається – зовнішній локус контролю та виступає небезпечним видом психологічного захисту. До того часу, поки людина шукатиме виправдання своєї дурості, вона розвиватиметься.

Саме психологічне дорослішання є найважливішим етапом зміни мислення, у якому основний нормою поведінки особистості є відповідальність.

Наступним важливим моментом є так званий тайм-менеджмент, розподіл часу. Час необхідно розподіляти і планувати, щоб усе встигати. Ті, люди, яким постійно не вистачає часу, просто шукають виправдання своїй бездіяльності.

Психологія бідності анулює постановку життєвих цілей. Бажаний результат безпосередньо залежить від наших переконань, звичок та поведінки, які завжди за бажання можна відкоригувати. А для цього необхідно дотримуватись наступних правил:

  1. Не шукайте, хто винен у ваших проблемах, а візьміть відповідальність на себе.
  2. Плануйте та контролюйте. Це стосується всіх сфер повсякденного життя.
  3. Відчуйте (усвідомте) себе багатою людиною. Побалуйте себе чимось приємним та значущим.
  4. Навчіться активно відпочивати.

Щоб позбавитися психології бідності, необхідно визнати наявність цієї проблеми і перестати плисти за звичною течією в нікуди. Потрібно стати господарем свого життя і самому вирішувати, в який бік воно зміниться!