Так склалося, що тема відносин розбурхує своєю актуальністю, хоча нічого нового в ній так і не з’являється, але … Але, у кожної людини бачення та розуміння суті відносин занадто індивідуальне, сформоване на тлі знань та особистого, не завжди позитивного досвіду, тому не дивно, що всі ми постійно наступає на ті самі емоційні «граблі» повторюючи ті самі помилки.
Необхідно запам’ятати одну просту істину – немає нічого вічного і тим більше у стосунках. Виходячи з цього, нам просто потрібно розібратися у своїх бажаннях і зробити звичайнісіньку роботу над помилками за найпростішим алгоритмом – зрозуміти-прийняти-пробачити.
Розвиток відносин у парі починається із симбіозу.
Емоційне злиття, що триває до півтора року, веде до формування прихильності, яка виявляється у пристрасті, взаєморозумінні та взаємовіддачі. На цій фундаментальній, казково-красивій стадії складається враження, що щастя нескінченне, а проблеми вирішуються легко чи взагалі відсутні. Так формуються відносини, у яких одні партнери, еволюціонуючи переходять до наступного рівня розвитку цим самим послаблюючи зв’язок симбіозування. Інші навпаки, застрягаючи в емоційному злитті, втрачають індивідуальність.
Так починається новий кризовий етап у розвитку відносин і називається він період диференціації. Після чарівного симбіозу партнери раптом розуміють, що вони зовсім різні, зникає ідеалізація і на перший план виходять недоліки. Хочеться особистого простору та свободи, тому люди поступово віддаляються один від одного. Партнер, який застряг на стадії симбіозу, вважає себе покинутим, а той, хто успішно диференціював, задихається від тісних стосунків. На стадії більшість конфліктів пов’язані з самосприйняттям і саморозумінням. Закохані намагаються зрозуміти, чим вони відрізняються один від одного і що являють собою в реальності.
Етап особистого розвитку починається тоді, коли люди глибше пізнавши один одного все ж таки зважилися на продовження відносин, але з можливістю самореалізації кожного з них. На цьому етапі почуття залишилися колишніми, але фокус перейшов на індивідуальний розвиток кожного, посилилася конфліктність метою якої стала підтримка існуючого емоційного зв’язку в парі.
На стадії диференціації та особистого розвитку, щоб відчути, що люди один одному не байдужі, вони часто вступають у конфлікти, а ще, посилюється ризик адюльтера (зради) метою якого є пошук кращого партнера.
Якщо партнерам все-таки пощастило не розлучитися, вони переходять на стадію рапорту. Вони знову переключають свою увагу один на одного, але вже як на самодостатніх особистостей. Кожен із партнерів вже більш впевнений у своїй індивідуальності, він вже готовий і може надавати підтримку іншому.
Партнери навчилися вести комунікацію толерантно без взаємного травмування, а конфлікти, втративши деструктивний характер, стали інструментом поліпшення відносин.
Наступною стадією розвитку відносин є сталість чи взаємозалежність. На цю стадію переходять психічно зрілі люди, які реалізувалися в житті, які встановили між собою міцний емоційний зв’язок. На кожному етапі розвитку відносин існують свої проблеми котрі можуть призвести до беззастережного розриву.
Наприклад:
- затягнулася стадія симбіозу, все надто награно та нудно, інтимні відносини відсутні;
- залежно-агресивний тип відносин, постійні скандали, істерики, конфлікти, закиди та провокації.
Ризик розриву особливо посилюється, коли один із пари застрягає на стадії симбіозу, а інший йде в диференціацію або обидва настільки активно переходять на стадію диференціації, що сильно віддаляються один від одного.
Ситуація в якій один з партнерів почав розвиватися і пішов уперед, а другий залишився у симбіотичному зв’язку зустрічається досить часто. У такому тандемі один із партнерів страждає відчуттям провини і продовжує стосунки з почуття обов’язку.
Безліч людей комфортно почуваються у відносинах лише на стадії симбіозу, вони не хочуть еволюціонувати, переходити на вищі рівні розвитку, тому намагаються у всьому контролювати партнера і застряють на емоційному злитті.
Це пов’язано з тим, що всі ми підбираємо партнерів по схожості психологічних травм, які для того, щоб закрити, необхідно зрозуміти і опрацювати. Нас за тягне до тих, з ким ми відчуваємо біль. Так повторюватиметься доти, доки існуюча проблема не допрацюєтеся і не зникне. Поки в нас житимуть страхи, травми, установки та негативні програми, нас буде притягувати до тих, з ким складно та боляче. Коли ми навчимось нетипово реагувати на травму, вона дограється та зникне.
Причина багатьох проблем у відносинах полягає в тому, що більшості людей важливіше перемагати та домінувати, насолоджуватися своєю владою в єдиній соціальній взаємодії, яку можна формувати та розвивати самому. Обираючи партнера ми встановлюємо формат та динаміку взаємин, самі вибудовуємо особисті межі. Відносини закінчуються, як правило, не тому, що люди зайшли в конфлікт, а тому, що вони не змогли з нього вийти і встановити між собою спільну комунікацію.
По-справжньому серйозних причин для сварок не існує, висловлені претензії занадто дрібні і незначні. Найважливіше це внутрішнє відчуття себе поряд з іншою людиною. Коли відносини починають асоціюватися з чимось неприємним і напруженим, то конфлікт стає тим ковтком свіжого повітря, після якого повертатися вже не хочеться.
Жодні сварки, трагедії, претензії та недоліки не зможуть зруйнувати життєздатні стосунки.
