Кожен із нас хоча б раз у житті пробував на смак насолоду «забороненого плоду». Усіх людей час від часу тягнуло і тягне до всього забороненого, недоступного і начхати, що це не по зубах, головний аргумент це – хочу незважаючи ні на що! Якийсь певний момент у нашій психіці спрацьовує сплячий до певної години синдром «червоної кнопки». Цей синдром можна порівняти із «граблями», на які всі люди періодично наступають.

Чому так відбувається?

Відповідь на це питання досить проста. Усі ми хочемо того, чого не маємо, бо людська природа полягає в ідеалізуванні недоступного. Ми хочемо все те, що не потрапляє нам у руки, і в результаті це не підлягає знеціненню.

Психологія, стверджує, що кожна людина, перед тим, як зробити що-небудь, подумки обігрує це і переграє у своїй уяві. Опинившись у ситуації, коли щось нам заборонено або з певних причин недоступне, ми у своїх фантазіях отримуємо бажане. Але й тут є одне “але”! Отримуючи бажане у фантазійно-ілюзорній формі, ми його ідеалізуємо настільки, що приписуємо лише найкращі якості та характеристики, геть-чисто ігноруючи жорстоку реальність.

Чим більше ми думаємо про існуючі заборони, тим більше у нас зростає бажання отримати заборонений плід, адже він стає надто сладким і бажаним.

Синдром «червоної кнопки» особливо чітко можна спостерігати у поведінці маленьких дітей та підлітків, які всупереч здоровому глузду намагатимуться зробити все наоборот.

Така поведінка формується через акцентування уваги та підвищення інтересу до невідомого, але вже забороненого. Крім найпростішої дитячої цікавості включаються інші механізми психіки, які можуть призвести до виникнення нав’язливих ідей та фантазій щодо заборон.

Скажіть маленькій дитині «не роби цього» і вона обов’язково «це» зробить, але не зі шкідливості, а з бажання зрозуміти, що насправді їй забороняють дорослі. Дитина подумки уявляє собі заборонену дію і не знайшовши в ній якихось загроз, програє у голові певний план дій, за який згодом і отримує покарання. Така поведінка притаманна і деяким дорослим людям з інфантильною психікою. Для таких людей реальна заборона постає як команда до дій.

Дитина після покарання батьками за неслухняність, все одно програватиме заборонені дії у своїй свідомості, але вже без їх реалізації. Це відбувається через сформований страх перед покаранням. В ідеалі, для того, щоб заборона не сприймалася як команда до виконання, її необхідно формулювати в ствердній формі, але найкраще замість заборони чогось завжди пропонувати альтернативні варіанти.

Як відомо, мозок людини сприймає інформацію лише у стверджувальній формі, а частинки заперечення автоматично відкидаються. Тому перед тим, як сказати «не роби», необхідно пояснити причини та наслідки того, якщо те, що заборонили, буде зроблено.

Найцікавіше, що прояв синдрому «червоної кнопки» набагато сильніший у чоловіків, ніж у жінок.

Це можна пояснити тим, що чоловік за своєю природою – мисливець і для абсолютного щастя йому потрібні перемоги та трофеї. Як правило, чоловіки найбільше цінують ті трофеї, які дістаються їм дорогою ціною. Згодом людська дурість, байдужість, побут і невміння берегти призводить до знецінення і втрати навіть найдорожчих трофеїв