Людська психологія сформована в такий спосіб, що брак інформації, як і й великі інформаційні потоки призводять до панічних настроїв здатних розвивати паранояльні стани. Так виникають і формуються різні теорії змов, які переслідують людство протягом усього його розвитку.
Спочатку розберемося, що таке «теорія змови», в чому вона проявляється і як з нею жити.
Виявляється, будь-яка теорія змови – це насамперед психічний процес, заснований на людському сприйнятті навколишньої реальності. Ідея будь-якої змови банальна – світом правлять таємні сили або клани, або організації, або ще щось (виходячи з можливостей уяви та фантазії людей).
А ще це лише теорія, яку необхідно довести за допомогою аргументів та фактів, і лише після цього вона отримає право на самостійне існування. Але у соціумі все просто. Доводити нічого не потрібно, достатньо лише випустити у світ народжену хворою уявою ідею і чекати на потрібний результат .
Змови, будучи певним видом ведення таємної або прихованої, доступної не всім комунікації, існували, існують і будуть існувати поки існує саме людство. Така наша повсякденна реальність. А ось теорії змов – це щось інше. Це нереальні, вигадані інтерпретації певної інформації, засновані на дефіциті достовірних аргументів та фактів, що базуються на певних сценаріях.
Теорії змови складаються з наявності таємного плану підкорити чи знищити весь світ (людство), і наявності таємної організації, що приводить у дію цей самий таємний план. Результатом успішної реалізації таємного впливу має стати погіршення умов життя людей та узурпація всесвітньої влади в руках страшної таємної організації, але….
Але якщо відклавши убік всі емоції включити холодний розум, може виникнути цілком просте питання. Якщо таємна організація може організувати глобальну таємну змову, то отже, вся необхідна влада вже знаходиться у неї в руках, тоді навіщо прагнути отримати те, чим вона й так володіє? Якось це не зовсім зрозуміло.
Як правило, паранояльні ідеї не базуються на логічному осмисленні того, що відбувається, а людський фактор, на жаль, протягом століть залишається стабільним. Якщо життя втрачає комфорт і погіршується, значить у цьому винні «інші» — змовники, володарі світу, інопланетяни, олігархи, масони і всі, хто ненаситно продовжує паразитувати на бідних і нещасних людях.
Психолог Роб Бразертон вивчаючи теорії змови, дійшов висновку, що схильність до віри у всяке марення може бути рисою характеру. А якщо людина повірить в одну безглузду історію, значить, вона віритиме і в інші, а це безпосередньо пов’язано з її психікою, а точніше з наявністю конспірологічного мислення, яке є рисою характеру. Психологічна схильність до конспірологічного мислення, що виражається вірою в теорії змови, не означає присутність психопатології. Насправді більшість людських переконань пов’язані з індивидуально- психологічними особливостями особистості.
Існує прямий зв’язок між рівнем освіти, соціального статусу та вірою у всілякі нісенітниці в тому числі і у теорії змови. Як правило, прихильниками утопічних теорій змов стають люди, які не надто задоволені своїм життям, не надто фінансово та економічно забезпечені і не докладають особливих зусиль, щоб отримати необхідні знання, уміння, навички. Вони звикли у всіх своїх бідах звинувачувати інших, у них низький рівень соціальної відповідальності і одне на всіх небажання розвиватися та що небудь змінювати у житті. Віра у всякі маячні ідеї для таких людей виступає лише як занепокоєння за власну безпеку та можливість виправдати свою пасивність та малоосвіченість.
Такі люди намагаються розуміти складні речі через призму чужої думки, через оперування неперевіреною і часто неправдивою інформацією намагаються робити власні «геніальні» умовиводи.
Психологічним фундаментом для віри в теорії змов виступає травматичний досвід соціального чи особистого характеру та нарцисизм.
