Людей, які хоча би раз у своєму житті не відчували почуття провини практично не існує. Відчуття провини, почуття вини – це такий психологічний стан, який переживає кожна людина, але реагує на нього по різному.
Якщо у вас з’являється почуття вини слід розібратись у природі її виникнення. Бувають ситуації, в яких людина не зробила нічого поганого, але її психіка і самооцінка страждає від переживання цього почуття. У більшості випадків така реакція нашої психіки є результатом так званого морального регулятора підтримки прийнятих норм поведінки у соціумі.
Люди — це соціальні істоти, яким важливо регулювати поведінку відносно до своїх морально-етичних цінностей та до цінностей прийнятних в суспільстві. Таке регулювання відбувається і за рахунок емоцій, серед яких є провина та сором. Сором — це негативне самоосудження, приниження власної гідності, бачення себе нікчемною людиною, а ось провина — це вже добре усвідомлена емоція, яка в більшості випадків буває наслідком дитячого травматичного досвіду.
Почуття провини характеризується негативною самооцінкою і може виступати внутрішнім регулятором особистості. Людина здатна на різноманітні вчинки, тому вона сама може судити наскільки її слова чи дії були обґрунтованими чи то справедливими в якісь окремій ситуації. В такому випадку, почуття вини виступає одним з аспектів розвитку особистості та її соціальної взаємодії.
Також почуття провини може виникати в результаті негативної оцінки людиною своєї поведінки і супроводжуватись переживанням психологічної напруги, каяттям, жалем, самоприниженням та іншими негативними емоціями. Це почуття може спонукати людину виправити вчинене, вибачитись, визнати свою помилку. Слід пам’ятати, що адекватне переживання цього почуття сприяє профілактиці психічних розладів.
Існують реактивна та превентивна форми вини. Реактивна вина впливає на психоемоційний стан людини. Від переживання превентивної форми вини у людини загострюються емоційні переживання від можливого порушення якихось норм чи то правил (наприклад – «іспанський сором»).
Серед причин виникнення почуття провини слід виділити наступні.
Психоаналітична теорія. Зігмунд Фрейд стверджував, що почуття провини (вини) виникає в наслідок конфлікту між ЕГО і СУПЕР-ЕГО людини. Почуття провини він зводив до переживання Едипового комплексу. (Фрейд вважав, що джерелом виникнення почуття провини є Едипів комплекс, в якому присутні еротичний потяг хлопчика до матері та вороже почуття до батька, як до суперника. Тому, переживання почуття провини – виступає реакцією на два злочинних задуми: вбити батька та мати кровозмісний зв’язок з матір’ю.)
Депресивна позиція. Мелані Кляйн вважала, що провина є наслідком усвідомлення, що переживання певних агресивних імпульсів може завдати шкоду близьким людям. На основі клінічного досвіду вона зробила висновок про існування надзвичайно тісного зв’язку між інфантильною депресивної позицією і феноменом скорботи і меланхолії. В період відлучення від грудей у дитини формується депресивна позиція, в основі якої лежить неусвідомлюване почуття втрати, включаючи відчуття втрати любові і безпеки, до яких закономірно приєднуються деструктивні імпульси.
Етап занепокоєння. Дональд Вудс Віннікотт вважав що здатність відчувати провину говорить про те, що індивід перетворюється на особистість. Його робота була зосереджена на відносинах між матір’ю та дитиною, вважаючи батька підтримкою утримання сімейної основи. Мати є фундаментальною фігурою в психологічному розвитку дитини. Вона формує її емоційну поведінку, дозволяючи дитині почуватися у безпеці, відчувати себе любимою і на основі цього інтегрувати уявлення про себе та інших.
Когнітивна (пізнавальна) точка зору описує провину, як імпульс що попереджує про можливість заподіяти комусь шкоду. Коли ми переживаємо подію або дію, ми інтерпретуємо ситуацію з точки зору наших особистих цілей і нашого благополуччя, тобто проводимо когнітивну оцінку. Автономне збудження і когнітивна оцінка самі по собі є складними подіями, які не відбуваються одночасно. (Наприклад, людина каже вам щось образливе. Ви спочатку усвідомлюєте неприємність його зауваження, потім відчуваєте прилив збудження та обурення, потім аналізуєте його зауваження більш детально, одночасно відчуваючи більше збудження, і так далі.)
Причини виникнення почуття провини ховаються десь глибоко у підсвідомості, але будь яка незначна подія може спровокувати ситуацію в якій це почуття вирветься назовні.
Головне навчитись відокремлювати усвідомлення понять про те, як відчувати провину і що таке бути винним. Якщо ви завдали комусь шкоду і відчуваєте що зробили погано – це нормально. В такій ситуації буде достатньо усвідомити свою помилку і просто вибачитись. Інша річ, коли почуття провини ви відчуваєте постійно, незалежно від своїх дій та вчинків. Це почуття вкоренилось у вашій свідомості і ви вже не готові сприймати навколишній світ адекватно реагуючи на подразники.
Наприклад, люди, які пережили травматичні події, такі як війна, можуть відчувати провину за те, що знаходяться у безпеці, в тилу, або від того що залишились живі. Нерідко люди надовго «застрягають» у стані переживання провини, таким чином гальмуючи будь яку адаптацію до нової реальності.
У випадку з біженцями, почуття провини може призвести до ідеалізації минулого, відмови від інтеграції в нове суспільство, постійному переживанні травматичних подій та затяжних депресій.
Ефективними засобами подолання психологічних проблем є вираження власних почуттів і емоцій та обмін досвідом з іншими людьми.