Протягом багатовікового розвитку образотворчого мистецтва утворилися нові стилі написання творів. Деякі стилі існували зовсім не довго і не знайшли підтримки у суспільстві. Інші стали еталонами, на які орієнтуються і сучасні художники.
Основні стилі живопису:
Ренесанс (Відродження) цей стиль з’явився в Італії, в 14 столітті. Орієнтований на зображення світського боку життя. Художники оспівують культ людського тіла, виявляють інтерес до деталей. Ренесанс став основою для стилю рококо – витонченої «версії» бароко; маньєризм. Прийшов із Італії 16 століття. Для стилю характерні: надмірний еротизм, зламаність ліній, деяка деформованість, подовженість фігур, композиційна перевантаженість, їдка палітра кольору, напруженість поз та інше.
Барокко. Стиль виник у 16 столітті, в Італії. Дійшов до Іспанії, Франції, Німеччини. Головні риси – розкіш, пишність, динамізм. Велика увага приділена прикрасам та іншим елементам, що підкреслюють спроможність, належність до багатого стану; класицизм. Зародився як стиль у 17 столітті, у країнах Західної Європи. За сто років охопив східну частину. Картини, написані у стилі класицизму, відрізняються натуралістичним, догматичним відтворенням. Прародитель академізму, що вітає канони образотворчого мистецтва.
Романтизм. Виник у західній Європі наприкінці 18 століття. Стиль характеризувався акцентами на емоції та індивідуалізм героїв мальовничих сцен, а також уславленням сили та краси природи. У більшості країн романтизм досяг свого піку розвитку в період із 1800 по 1850 роки.
Імпресіонізм. Прийшов із Франції наприкінці 19 століття. Суть стилю — запам’ятати мить за допомогою швидких мазків. Полотна, виконані в цьому стилі, потрібно розглядати з невеликої відстані, щоб яскраві плями фарби склалися на загальну картину.
Експресіонізм. Виник на початку XX століття у Європі. Вважається, що експресіонізм — це трансформація імпресіонізму, який еволюціонував зі звичайного опису навколишньої дійсності у вираз суб’єктивного стану художника. Спроба впливати на глядача через емоції передається за допомогою основних прийомів: яскраві та кричущі кольори, незграбні та покручені лінії, грубі та швидкі мазки.
Авангардизм. Виділився на окремий стиль початку XX ст. Тісно пов’язаний з модерністськими течіями і має на увазі пошук нових форм і образів, а також запровадження живопису новаторських концепцій через спрощення зображення на полотні. Суть авангардизму — непримиренність із традиціями, класичним розумінням живопису та боротьба зі стереотипами.
картина «Тюльпани»
Художник Віктор Буковський
