Комплекс Попелюшки

Комплекс Попелюшки

Усі ми пам’ятаємо чарівну казку про бідну Попелюшку, яка тяжко працювала, терпіла несправедливе ставлення, образи, але зрештою була винагороджена хресною феєю. В якості нагороди, Попелюшка отримала реальну можливість змінити своє жалюгідне існування на гарне і багате життя.

Але, у казці, нагальні проблеми були вирішені легко і швидко, а ось у реальному житті, на жаль, на всі наші очікування ми отримуємо лише прикрі розчарування та гіркі скарги на долю, яка несправедливо розподіляє блага. Тип поведінки казкової Попелюшки, яка боялася що небудь самостійно змінити у житті став прототипом комплексу Попелюшки, який немає гендерних і соціальних кордонів, але все-таки більшою мірою проявляється в жінок.

Цей психічний розлад робить своїх жертв неорганізованими, безвідповідальними та лінивими. Самостійно, тобто без допомоги фахівців, упоратися з такою проблемою можуть одиниці. Причина синдрому криється у виключенні себе з власної реальності, чим нагадує дисоціативний розлад особистості, який є реакцією на пережиту психологічну травму.

У ситуації, коли переживання будь яких потрясінь залишає важкий відбиток на емоційній сфері людини, включається психологічний захист. Свідомість, як би розщеплюючись знеболює пережите, при цьому змушуючи людину дивитися з боку на все, що відбувається з нею. Тому більшість сучасних Попелюшок, які пережили психологічну травму, відключаються від хворобливої ​​реальності і переходять у режим «пасивного очікування». Вони замість реальних цілей мають мрії, в які щиро вірять, але життя минає, а дива так і не відбуваються.

Комплекс Попелюшки – це насамперед розлад мислення, у якому люди покірно несуть «свій хрест» навіть не намагаючись щось змінити. Вони впевнені, що життя сповнене страждань і мук, і якщо винести всі тягарі то можна отримати нагороду. Проблема ховається в тому, що всі біди існують виключно в свідомості попелюшок і не мають під собою реальної основи.

З точки зору психології у людей з цим комплексом присутній розлад особистості, бо вони:

1) вірять у чарівну вищу силу, яка має їм допомогти;

2) вони страждають від персоніфікації (здатності наділяти неживі предмети, природні явища та сили людськими властивостями);

3) вони вважають себе приреченими та обділеними (через віктимну життєву позицію);

4) вони нездатні самостійно приймати рішення та нести відповідальність.

Психологічний портрет сучасної Попелюшки досить простий. Це здебільшого нещасна, всім незадоволена, самотня жінка (чи чоловік), яка проводить своє життя у вічному очікуванні дива. Вона(він) щиро вірить у існування когось, наприклад, принца(принцеси) на білому коні або чарівної феї, готових перетворити нудне життя на суцільне задоволення.

Деякі з причин виникнення даного синдрому криються в наявній субкультурі, яка сформувалась під впливом літератури, мас-медіа та кінематографа. Начитавшись любовних романів або надивившись красивих ідеалізованих історій з певною моделлю поведінки та відносин, відчувши всю емоційну повноту постановочної ситуації, (в більшості) дівчата починають мріяти про того самого Принца, який приїде і забере її у свій світ благополуччя та вічного кохання…….

Якщо подібні хворі фантазії не реалізовуються, починають з’являтись супутні комплекси, наприклад, латентний нарцисизм, «зоряна хвороба», комплекс невизнаного генія та інші розлади особистості.

Синдром Попелюшки не вважається психічним захворюванням, але він суттєво травмує і без того нестабільну психіку. Розлад відбувається на тлі ідеалізованої нездійсненної фантазії або просто кажучи через «завищену планку» потреб. Попелюшка звинувачує у своїх нещастях весь світ і всіх людей, які не вміщаються у рамки вигаданого нею ідеального образу.

Замість того, щоб змінити світогляд і ставлення до оточуючих, такі люди ще більше поринають у пасивно-інертне існування.

Згодом на тлі розладу психіки у «попелюшок» виникають сексуальні проблеми. Проблеми в інтимному житті пов’язані з нездатністю отримати оргазм з неідеальним партнером. (Як правило, вищеописаному комплексу піддаються романтичні натури, які можуть повністю довіритися або відкритися лише тому партнеру, який відповідатиме раніше сформованому образу коханого (коханої).)

Цілком природно, що наявність сексуальних проблем почне породжувати виникнення затяжних депресій та неврозів, які можуть перейти у залежність від алкоголю, наркотиків, їжі тощо.

Модель поведінки «попелюшок» властива особам, патологічно невпевненим у собі та страждаючим від прокрастинації (схильність до постійного відкладення важливих та термінових справ, що призводить до життєвих проблем та хворобливих психологічних ефектів). Відповідно, звільнення від даного синдрому полягає в усвідомленні справжніх причинно-наслідкових зв’язків між формуванням мрії та способами її реалізації. Але зазвичай жертві не приємно усвідомлювати нічого з того, що може обнулити її фантазії.

Пояснити людині з комплексом Попелюшки, що вона джерело всіх своїх бід – нереально, тому «попелюшкам» ніхто не зможе допомогти змінитись, крім них самих. Це саме та сама ситуація, в якій порятунок потопаючого – справа рук самого потопаючого.

Попередня стаття

Почуття провини - важкий тягар

Наступна стаття

Ознаки невротичного кохання

Підпишіться на нашу розсилку

Ми щиро раді підтримувати вас корисними ідеями та порадами, щойно вони з’являються.
Ніякого спаму, лише щирі поради ✨