Алергія на батьків

Рано чи пізно практично у всіх дітей, що підростають, у взаєминах з батьками починають виникати проблеми. Так би мовити в процесі підліткової кризи починає розвиватися алергічна реакція на батьків і, як би дивно це не звучало, така реакція є нормальною стадією дорослішання.
Алергія на батьків

Звичайно ж, бувають ситуації, коли в підлітковому віці дитина залишається милою, слухняною і контактною, але це говорить лише про те, що вона конформна, боїться брати на себе відповідальність і у неї високий рівень тривожності та страху. Або ж у такої дитини є сильний розрив між біологічним і психологічним рівнями розвитку, і вона просто ще «не дозріла» до свого віку.

Якщо алергічна реакція, на батьків, розпочавшись у підлітковому віці, не проходить, а навпаки загострюється і переходить у юнацький період, то проблема криється в наявності дитячої інфантильності.

Це означає, що дитина в процесі дорослішання,  на психологічному рівні не може вийти з фази дитинства і по факту ії взаємини з батьками тут не причому.

Алергічна реакція в загальному вигляді, з яким ми часто стикаємося в житті – це реакція імунної системи на потрапляння в наш організм чогось чужого та небезпечного для його звичної життєдіяльності. Під час підліткової кризи дитина ідентифікує батьків, як щось небезпечне тим самим проектуючи на них захисну реакцію своєї психіки. Саме в цей період і починається жорстке протистояння, конкуренція та конфлікти.

Чому ж таке відбувається? Чому з милих дітлахів виростають безжальні монстри?

Відповідь буде досить простою. Виявляється, що причиною всього виступає любов. Саме через неподільну любов до батьків діти починають сприймати їх, як шкідливих і небезпечних для свого існування людей. Підліток переживає всі фази розвитку від дитини до дорослого, проходить від залежності до незалежності та самостійності.

Він навчається новим моделям поведінки, відмовляючись від звичних і добре завчених. Його емоційний стан любові-залежності від батьків у процесі дорослішання має перейти в стан любові-поваги.

Проблема полягає в тому, що постійна присутність батьків поруч веде не до розвитку нових форм взаємодії, а навпаки, повертає до моделі дитячої залежної поведінки. Тому єдиною нормальною психічною реакцією дитини в такій ситуації є емоційне відкидання і віддалення від близьких і рідних людей.

Така ціна зростання. Конфліктні ситуації виникають не від того, що члени сім’ї знаходяться на відстані один від одного, а, навпаки, від їхнього тісного спілкування.

Психіка підлітка всіма силами починає виштовхувати батьків зі свого життя, опираючись будь-якому можливому варіанту взаємодії та комунікації. Дитину дратують питання батьків, їхня увага та занепокоєння. Вона намагався всіляко протидіяти батьківській опіці і турботі сприймаючи це як бажання контролювати.

У деяких моментах підліток починає міняти модель своєї бунтарської поведінки з гніву на милість, але лише в тих випадках, коли йому щось необхідно отримати від батьків. Більшість батьків намагаються з власної ініціативи забезпечити своїх дітей усім, на їх погляд, необхідним, тому важелів вибудовування симетричних відносин із дітьми, що дорослішають,  дуже мало.

Що б налагодити непрості взаємини з дитиною, що підростає батькам необхідно усвідомити те, що близькі дитячі відносини тепер необхідно трансформувати у взаємодію на основі взаємоповаги. Для цього потрібно встановити взаємоприйнятну дистанцію у відносинах із підлітком та навчитись поважати його думку і вибір.

Період дорослішання болючий для всіх учасників цього процесу, але тут головне пам’ятати, що все йде за планом і підлітковий вік незабаром закінчиться.

 

Попередня стаття

Синдром "хорошого хлопчика"

Наступна стаття

Справжній чоловік

Підпишіться на нашу розсилку

Ми щиро раді підтримувати вас корисними ідеями та порадами, щойно вони з’являються.
Ніякого спаму, лише щирі поради ✨